Бізонья в Болоньї

Є таке слово в італійській мові - “Бізонья”. Можна подумати що це самка бізона, але насправді це “потреба”. Наприклад, “О Бізонья Карась” означає не звертання до Бізоньї на ім’я Карась, а те, що мені треба карась, наприклад. Чи тріска. Хоча навряд чи вас зрозуміють, бо всі риби, крім карпа, мають дивні назви, і продаються в супермаркетах нечищені. Навіть нарізані стейки сьомги, і ті з лускою.

Але я зараз не про рибу. Я вирішила, що я бізонья написати щось про себе. Хіппі колись написала мені листа, в якому задала купу питань, мені було лінь відповідати, тому я якось проігнорувала більшість з них. Мабуть, тепер напишу щось, а тому - копіюю оригінальні питання. А щоб не було так нудно читати, додам, також на закиди Хіппі, трохи стрітстайлу. Я не вмію знімати живих людей, руки трусяться, зум поганий, тому і якість відповідна. Переважно на фото сіньйори поважного віку, не тільки тому, що вони дуже стильні, а тому, що я думаю, вони мене не доженуть.

судячи з гугл мепс місце де ти живеш теж класне. мені чомусь нагадало якісь балканські країни, може тому що вони люблять усе італійське.

Такі да, місце круте) Чомусь не можу знайти зараз нормального фото, оце за пару кварталів, на нашій вулиці. На балканські країни може схоже за палітрою, все таке тепле, терракотово-жовтогаряче.

а що там усі пють переважно,вино? 

Вино п’ємо переважно в одному барі на сусідній вулиці, а ще - коли тусуюся з одногрупниками, наприклад на вулиці, в кількасотлітній тратторії, в концептуальній галереї. В галереї був беззвучний концерт, страшенно концептуально - музика нижче 400 ГГц, той рівень, який людські істоти переважно не чують. Дуже зручно якщо не попадаєш в ноти, наприклад. Або щоб усі нарешті припинили розмовляти і жувати під час концерту. Здається, про алкоголь треба буде писати окремим постом.

в болоньї теж немає високих будинків?

Десь є, навіть бізнес-центри є, але я без особливої необхідності не виходжу за межі старого міста. В суботу от була на фестивалі електронної музики Робот, всю ніч насолоджувалася модератом, аппаратом і пивом. Пиво було даже нічо так. Я нафарбувалася червоною помадою, а потім пішла у натовп під час модерату. Всі хлопці, які дуже активно танцювали і порушували мій особистий простір, мають на футболках сліди моїх губ.

а ці твої співмешканці (до речі як це називається італійською?іспанською це компаньєрос де пісо, мені чомусь здавалось трохи смішним) теж навчаються в універі? 

Конквіліні. Але компаньєрос де пісо мені більше подобається. Ні, вони працюють. Хлопці - айтішники, працюють в нудному офісі, паралельно готують страшенно корисний додаток для смартфона - гід по барах, де вказано де найкраще бухло і які мають бути адекватні ціни, щось таке. Дівчина - тренер танців. Треба буде про них також окремо написати.

хто ще вчиться окрім китаянки? 

Ще багато людей, кілька італійців, серед них навіть один хлопець, решта дівчат - з Норвегії, Нідерландів, Франції, Англії, Індії, Греції, Туреччини, Румунії, Тайваня, Японії.. Ніби все, якщо без деталей.

а курси італійської в тебе будуть? взагалі італійською там говориш? ну головне в універі це їдальня, а не капітелі, ти ж знаєш) і ще сад з котами) до речі у вас там є сад? бачу на карті недалеко від тебе якийсь великий парк. взагалі судячи з карти болонья така маленька, чи це мені здається?

Курси італійської були, але всі місця зайняли в перший день, я не встигла. Ще є курси каталонської, але вони, як на зло, накладаються на мої пари. Взагалі італійською говорю, хоч і жахливо - але з трьох моїх сусідів двоє не розмовляють англійською, тому доводиться. Третій теж заставляє мене говорити італійською, взагалі вони вважають що це обов’язково. Ех, немає на них новоросії.

Їдальню бачила тільки, ще не їла там. Взагалі перерва між парами невелика, на їдальню часу немає. І котів теж небагато. Взагалі, наша основна аудиторія знаходиться в унилому новому корпусі, там нічого цікавого, я дуже заздрю юристам і філологам, у них круті старі корпуси. Ось на фото дворик одного з корпусів, не знаю чий він, я була там коли реєструвалася.

Історичний центр малий, можна перетнути за півгодини. Поруч зі мною є парк, чомусь жодного разу там не була, але о 7 ранку, коли ми верталися з Робота, він виглядав чарівно. Завтра піду туди на пробіжку зранку. Ще є скверик за пару кварталів від мене і ще один - біля американського університету. Скверик приватний, його власниця - напівбожевільна пані, яка сама за ним доглядає і дозволяє студентам тусити на території. Правда якщо їй хтось не сподобається, виганяє зі справжнім італійським скандалом (принаймні, так я собі це уявляю). Ось вона на фото, вивозить сміття.

А тут - пліткує з подругою.