Люди питають, що я тут їм. Щоправда, найбільше це питання цікавить мою бабусю, але їй я розкажу окремо. Фото мало і погані, зате слів багато, аж занадто як для одного поста. Тому, частина перша, Паста.
Я їм пасту. Майже кожен день. Минулої суботи, перед тим, як всю ніч протусити на електронному фестивалі, я їла пасту тричі, причому між першою і останньою був часовий проміжок годин 6. Ми планували прокинутися пізно і влаштувати бранч, але бранч пропустили, натомість Фульвіо приготував свою фірмову пасту - капуліата, з сушеними помідорами і смаженими панірувальними сухарями зверху. Панірувальні сухарі тут називаються просто - тертий хліб. На фото толком не видно, але це смачно, типова сицілійська страва. Потім, під вечір, ми зголодніли і ще на швидку схавали по порції тортелліні. А через годину пішли на аперитив до друзів. Аперитив це така північноіталійська традиція - в барі береш за фіксовану суму напій і їси зі шведського столу скільки влізе. Домашній аперитив працює навпаки: їси пасту і піцу, наприклад, зате п’єш скільки влізе, що дуже зручно перед фестивалем, коли треба напитися перед входом, як усі нормальні люди. По грошах виходить однаково, доречі - що 4 тарілки їжі і один коктейль, що 4 коктейлі і одна тарілка.
Так і протусили всю ніч, а о 7 ранку в кількох кварталах від дома з’їли по круасану. Круасан з кремом зранку - це дуже приємно, а коли тебе пригощають круасаном - це вдвічі приємніше. В Іспанії "паста" називають також і круасани, так що від теми не відходимо.
В неділю ми прокинулися ще пізніше, проспали навіть ланч, обідали пастою, яку приготувала сусідка - спагетті з салатом радіккьо і баклажанами. Я все намагалася роздивитися, чи є там цибуля, Мануела заспокоїла мене, що в пасті тільки жуки і баклажани. Так воно десь і виглядало, причому щодо баклажанів у мене були сумніви. Але досить смачно, що сказати.
Ще один шедевральний рецепт Мануели - паста романа (чи якось так). Береться сир пекоріно романо (замінювати іншим не можна, пармезан перетворюється на одну велику шмарклю, перевірено), додається 3 ложки перцю (по одній на кожного, хто ризикне це їсти), змішується з кип’ятком. Додати спагетті і паста готова. Ложка перцю - це трохи більше ніж я з’їдаю за рік, але в цілому досить смачно. Дешевий спосіб відчути себе драконом.
Наостанок - перша паста, яку я приготувала сама в Італії. В магазині я довго і нудно вибирала тунець, нарешті взяла пару консерв. Відкриваю, а там, замість тунця в олії, тунець в томатній пасті з горошком. В той момент це здавалося страшенною трагедією, Фульвіо навіть почав мене втішати і запропонував іншу консерву. В результаті вийшло досить непогано, я відкрила для себе не тільки рибні консерви в томаті з горошком, а й пасту з рікоттою замість вершків. Ці історичні макарони навіть були сфотографовані.
Зверху паста посипається пармезаном, ну ви знаєте. В перші дні я на радощах купила півкіло пармезану зі знижкою. Справжні італійці переважно їдять вже натертий пармезан в пакетиках, але я не здаюся і кожного разу натираю собі заново. Ну а як інакше, в мене ж є чудова терка, за що дякую Маші Кінович)
